На цих вихідних політичне життя в Києві позначилася двома віхами. Поки партія «ДемАльянс» затверджувала бета-версію своєї політичної програми, екс-губернатор Міхаіл Саакашвілі визначився з назвою нової політсили. Перші сперечалися про ідеологію не ховаючись від журналістів, другі на початковому етапі визначаються з планами за закритими дверима. Всі сторони декларують необхідність об’єднуватися, але робити це не поспішають.
За зачиненими дверима у Саакашвілі
Формування команди під умовний проект Саакашвілі почалося ще до його відставки з поста губернатора Одеської області. Представники двох областей, які були присутні на зустрічі, повідомили, що переговори про створення регіональних пулів почалися у вересні.
«Була розмова без конкретики. Тоді ж була перша зустріч з ініціативними групами з регіонів. Вона тривала три дні», – каже учасник заходу.
У цей день у Саакашвілі визначилися з назвою майбутньої партії – переміг варіант «Рух нових сил». Від ідей з ім’ям Міхо у назві політик відмовився. Швидше за все, нейтральну назву для проекту Саакашвілі необхідно, щоб саме під його брендом об’єднана демократична опозиція могла піти на вибори. У випадку іменної партії це було б неможливо.
На зустрічі, де були присутні близько 120 осіб, Саакашвілі оголосив про намір взяти на парламентських перевиборах конституційну більшість (300 мандатів).
До ініціативи Саакашвілі приєдналися народний депутат від БПП Михайло Кобцев і екс-заступник генпрокурора Давид Сакварелідзе, який ще недавно будував партію «Хвиля» з колегою по цьому відомству Віталієм Касько і позафракційним депутатом Віктором Чумаком. Творчій спілці прийшов кінець після заяви Саакашвілі про те, що він такої партії не знає.
«(Я сприйняв це) з подивом, – розповідає Віталій Касько. – Особливо з огляду на те, що Саакашвілі запрошував мене взяти участь у своїй прес-конференції в Києві, проте це було за день до заходу і я в ці дні працював в Одесі …. (Моя відсутність на зустрічі-анонсі «Руху нових сил») може означати, що я зараз зосередився на своїй професійній діяльності – громадській та професійній, на консалтингу. Що я не бачу поки тієї суспільно-політичної сили, яка була б готова об’єднати у собі прогресивних нових людей і, відповідно, кудись включатися зараз не планую», – пояснив Касько.
Реєстрація партії «Хвиля» тимчасово призупинена, каже Віктор Чумак.
«На цьому полі грає «Сила людей», «ДемАльянс», Гриценко, Міша буде четвертий, ми будемо п’яті, Добродомов зі своїм« Народним контролем ». Це вже занадто багато. Ми поки призупинили реєстрацію. Ми зможемо зареєструвати або перебрендувати іншу партію буквально за тиждень або два. Але треба розуміти, чи потрібно це і кому. Якщо ми хочемо, щоб всі програли – хтось проголосує за Чумака і не проголосує за Гацько. А я думаю, краще зібрати Чумака, Гацько, Солонтая, всіх разом, щоб голосували всі за всіх», – пояснює політик.
Саакашвілі анонсував «відкриту Раду» 27 листопада біля пам’ятника В’ячеславу Чорноволу в Музейному провулку.
«Наша команда міцна і ми хочемо запросити всіх, хто готовий до командної роботи», – написав Саакашвілі в Facebook.
Правда, обидва постулати з цього допису викликають сумніви. По-перше, «міцна команда».
«На фотографіях я побачив офісну частину, велика частина технічних співробітників. Друга частина – певних київських активістів, які завжди усюди ходять. І частина тих, хто приїхав з регіонів, невелика. Вони (перша група) раніше працювали в штабі «Хвилі», якісь гроші їм йшли з джерел Саакашвілі, якісь бізнесмени підтримували цей офіс. Їх теж залишилося там дуже мало, тих, хто працював раніше. Кажуть, що не платять», – пояснює Віктор Чумак.
По-друге, готовність до командної роботи. Саакашвілі так і не пояснив публічно причину відмови від проекту «Хвиля». У необізнаність віриться насилу – один з розділів книги Міхо, присвячений парламентським перевиборам, рясніє багаторазово обіграним словом «хвиля».
У колег по партдіяльності думки про причини такого рішення розділилися.
«Він працює з АП, я в цьому впевнений. Його завдання – відтягнути протестний електорат на себе», – вважає співрозмовник «Страни» з перехідного правління «ДемАльянсу».
Один з лідерів партії, нардеп від БПП Сергій Лещенко переконаний у протилежному.
«Я з ним про це говорив. Спроби позбавити його громадянства, і нападки Ляшко, який перетворився в троля від імені Порошенка, спроба позбавити громадянства Гізо Углаву (перший заступник директора Національного антикорупційного бюро), заборона на в’їзд в Україну іншому соратнику Саакашвілі Зурабу Адеішвілі – це тільки персональні історії . А крім персональних є ж багато системного опору. Деякі члени команди Саакашвілі, які були близькі до Порошенка, намагалися вплинути на нього. Але, наскільки я знаю, Саакашвілі цих людей зі свого оточення посунув. Я впевнений, що ним не диригують», – сказав Лещенко.
У ліберальних партіях сходяться на думці, що вони приречені на об’єднання перед виборами. Але на якій основі – незрозуміло. Саакашвілі вже позиціонує себе як одноосібний вождь опозиційних сил. Але навряд чи з такою роллю Міхо погодяться в «ДемАльянсі», який в суботу проводив свій з’їзд. Співголова «ДемАльянсу» Василь Гацько допускає альтернативних варіант.
«Саакашвілі – політик непередбачуваний, – вважає Гацько. – Я думаю, що для тих людей, які складали ініціативну групу партії «Хвиля» і розраховували на його участь, таке його публічне визнання здивувало більше, ніж мене. Ясно, що чомусь він прийняв рішення йти на такий крок без координації з іншими політичними середовищами, новими і прогресивними. Чому – потрібно запитати у нього. Зі свого боку я теж скажу, що від механічного об’єднання декількох сил все одно не зможемо прийти до перемоги на виборах. Та політична сила, яка зможе налагодити повноцінний діалог і мобілізувати активну частину суспільства, вона і буде перемагати. Для цього навіть не обов’язково об’єднуватися між політичними ініціативами. Але це не завадить, звичайно».
Розбіжності в партії
Перш ніж приймати рішення про об’єднання з іншими силами, «ДемАльянс» належить подолати протиріччя у власних рядах. Багато з партійців виявилися незадоволеними сусідством з Сергієм Лещенком (в меншій мірі – зі Світланою Заліщук). До цього призвів квартирний скандал.
«Ми про все, про «Ощадбанк», про квартиру, дізнавалися з новин. Ніхто нам нічого не пояснював, ми не знали, як реагувати», – кажуть неофіційно члени партії.
У певний момент на з’їзді це невдоволення перейшло в публічну площину. Після того як Лещенко зачитав проект резолюції про заклик до президента Петра Порошенка не балотуватиметься на другий термін, одна з представників київського осередку партії заявила, що з вуст депутата, який пройшов у Раду за квотою БПП, це звучить лицемірно. Сам Лещенко на випад на свою адресу ніяк не відреагував. Суперечку вгамував Василь Гацько. Резолюція була прийнята з поправкою, яка закликала не балотуватися ще й Юлію Тимошенко.
«На внутрішніх праймеріз Лещенко набрав дуже низький результат, здається, вісім голосів. Це на рівні рядових членів з Одеси або Маріуполя», – розповідає член «ДемАльянсу».
У той же час, важко сказати, на що може розраховувати партія без відомих імен. До їх появи «ДемАльянс» не зміг подолати навіть 5% бар’єр на місцевих виборах в Києві у жовтні 2015 року.
Чого хоче «ДемАльянс»
Цікава і бета-версія програми «ДемАльянсу», яка готувалася місяць в онлайн-групах.
Партія пропонує ряд ідей, які, можливо, викличуть неоднозначну реакцію виборця. Наприклад, скасування безкоштовної вищої освіти.
«Ті діти, які не можуть отримати грант, повинні мати можливість отримати безкоштовну позику від держави на освіту. Він взяв цю безкоштовну позику, пішов в університет, він заплатив і знає, що йому ці гроші потрібно буде віддавати потім з роботи – він вимагатиме якість, тому що йому потрібна освіта, з якою він отримає роботу і зможе повернути цю позику», – пояснює один з авторів, заступник міністра освіти і науки Олег Дерев’янко.
ДемАльянс також пропонує повернути 3% прохідний бар’єр на виборах (5% бар’єр може виявитися партії не по зубах), заборонити політичну рекламу, впровадити електронне голосування (щоб заощадити на армії спостерігачів), а також – підвищити оплату працівникам виборчкомів.
«ДемАльянс» пропонує змінити статус автономної республіки Крим на Кримськотатарську автономну республіку.
А ось непідконтрольні території на Сході в ДА хочуть визнати окупованими і заборонити проводити там вибори – процедуру, передбачену мінськими угодами за підписом президента. Лещенко каже, що «Порошенко і сам в них не вірить». Гацько уточнює, що партія проти виборів до передачі контролю над кордоном (втім, така й офіційна позиція української влади, в чому вона розходиться з західними партнерами).
З деяких питань незгода виникала у цілих регіональних осередках. Як розповів «Стране» один з розробників програми, члени партії із західної України боролися проти поправки про громадянське партнерство для одностатевих сімей (компромісний варіант між шлюбом і повною відсутністю можливості узаконити ЛГБТ-пари). А члени київської парторганізації, за словами співрозмовника, під загрозою виходу з партії не погоджувалися на норму про вільне носіння зброї.
У підсумку всі спірні поправки були прийняті – з умовою подальшого вдосконалення в рамках робочих груп.
Валерія Івашкіна, «Страна»
http://mishagate.org/2016/11/22/navischo-miho-zatiyav-partijnyj-blits-kryh-i-chomu-skeptychni-jevrooptymisty/
Комментариев нет:
Отправить комментарий