Igor Lutsenko

Буквально у ці дні і у ці години вирують передвиборні процеси не стільки у нас, скільки у США. Там, де сконцентрована найбільша у світі влада, у країні, від якої найбільше з поміж інших держав є впливу на наше існування і не-існування, зараз починають активно готуватися до бою за перерозподіл влади. З чим ми підходимо до цього бою? З повним нерозумінням того, що відбувається. На жаль, спільнота журналістів, політичних експертів широкого профілю загалом ще навіть не сформувала інтелектуальний попит на розуміння процесів, котрі поєднують Україну та США. Ми ще не слідкуємо за блогами провідних осіб в США, а якщо слідкуємо – то не до кінця розуміємо, що вони пишуть. Ми не ще не розуміємо, що останніми роками на нас впливала всього лише невеличка і досить специфічна група людей, котрі ніяким чином не представляють усі сучасні Сполучені Штати в їх нинішньому політичному різноманітті. Те, що ми чули від них в плані «ідеології» та ті способи, якими ми з ними взаємодіяли – це може все лишитися в минулому. *** Зі скандалом ім. Бігуса ми побачили, що так звана антикорупційна інфраструктура, котрою ледь не напряму керували іноземці – не менш корумпована, аніж решта правоохоронних органів. У майбутньому ми ще почуємо гучні викриття та буйні скандали, тому що нині клубок протиріч, котрий затягували високі і не дуже іноземні чини, лише починає розмотуватися. Ми уже стаємо свідками фактів, що іноземці, котрі несли нам високу ідею боротьби з корупцією, насправді ставали співучасниками корупційних схем тут, в нашій державі, займалися махінаціями в своїх вузькополітичних цілях та з метою власного збагачення. Далі буде більше. Далі, можливо, постраждають великі фігури світової шахівниці. Чи винуваті іноземці, що вони, замість применшити нашу корупцію (як обіцяли), навпаки, її примножили? Звісно, в першу чергу винуваті ми, оскільки саме ми, українці, знехтували базовими принципами національної безпеки і запустили у святая святих неконтрольованих чужих. З цілком прогнозованим результатом. І якби не Трамп, ми б, мабуть, не бачили б не тільки летальної зброї від США, ми б не бачили об’єктивної оцінки і розслідування дуже неоднозначних сюжетів. Генпрокурор наш просто у своїй пристрасті до піару забіг наперед, порушивши канони і розказуючи про деталі свого спілкування з послом США. Але, будучи досвідченим політиком, керувався він тою реальністю, котра поки що прихована від наших очей. Він знав про ті рішення, котрі прийняті. Чекаємо інтерв’ю американським каналам інших очільників нашої правоохоронної системи. Хто любить попкорн – час ним затаритися. Сподіваюся, з сюжетів, котрі зараз розвиваються, ми винесемо урок, котрий, мабуть, усвідомлюють лише націоналісти (Трамп, до речі, себе так називає) – свій національний інтерес не можна здавати не тільки ворогам, але і друзям. Пам’ятаєте, у 1654 році Росія нам була справжнім військовим союзником і другом?.. https://www.facebook.com/igor.lutsenko?__tn__=%2CdC-R-R&eid=ARBjRwmViJM7-XlBa9dm_oHIlP7jJ0wtFFO_dnepJKsl923Bt49w7p03HCBcgjXFqzdQwcwFtg62qoki&hc_ref=ARRRC_WUjZxjwLkr-2pd-4k2Te7Zwq32qK6aznNMNL7vaxEvS76tnZ69rr3rhDohBFY&fref=nf