Країна поза законом. Чим небезпечне визнання США іранського Корпусу вартових терористами Квітень 12, 2019 by leviafan leviafan No comments yet Трамп створив тривожний прецедент, який може покласти початок нової реальності в міжнародних відносинах. Якщо цей приклад буде тиражуватися США або іншими державами, то «терористами» можуть стати ГРУ за можливу причетність до замаху на Скрипаля або сили безпеки Китаю за утиск громадян своєї країни в Сіньцзяні. Нарощуючи тиск на Іран, США зважилися на безпрецедентний крок – визнали іранський Корпус вартових ісламської революції (КВІР) терористичною організацією. Вперше в історії Вашингтон наділяє таким статусом державну збройну структуру. Таке рішення навряд чи створить серйозні додаткові складності Ірану, який і так перебуває під численними санкціями. Зате воно неминуче призведе до небезпечного розмивання терміна «тероризм» і може ще більше підірвати основи для міжнародного співробітництва на всьому Близькому Сході. Юридична сторона Президент Трамп відомий своєю любов’ю до яскравих і не завжди продуманих виступів. Значна частина його гучних рішень та ініціатив на Близькому Сході відноситься не стільки до реальних дій, скільки до заяв і прокламацій. Він назвав Єрусалим столицею Ізраїлю, оголосив про вихід США з Сирії та Афганістану (хоча війська все ще там), проголосив суверенітет єврейської держави над Голанськими висотами. Ці висловлювання майже не змінюють реальну ситуацію в короткостроковій перспективі, але справляють сильне враження на аудиторію по всьому світу, трансформуючи тим самим міжнародні процеси. Держсекретар Майк Помпео стверджує, що остання антиіранська ініціатива Трампа «позбавить провідного світового спонсора тероризму фінансових коштів для поширення страждань і смерті по всьому світу». Формально визнання КВІР терористичною організацією робить фінансовий зв’язок з Корпусом злочином за американськими законами, який карається строком до 20 років. Однак на ділі КВІР і так вже багато років знаходиться під всілякими американськими і європейськими санкціями, що зробило токсичним будь-які фінансові контакти з ним. З цієї точки зору рішення навряд чи здатне посилити тиск і нанести організації серйозної шкоди. За інформацією ряду ЗМІ, спецслужби і військові в США виступали проти рішення Трампа. Адже тепер Вашингтону не можна буде вести ніяких переговорів не тільки з Іраном, а й зі значною частиною чиновників у Сирії, Лівані і Іраку, оскільки вони вступали в прямий контакт з Корпусом, отримували від нього військову і фінансову допомогу. Більше того, потрібно припинити офіційні контакти з усіма політиками з інших країн, хто коли-небудь взаємодіяв з КВІР. Навіть часткове виконання цієї норми може серйозно ускладнити політику США на Близькому Сході. Якщо говорити про вигоди від такого кроку, то їх швидше отримає Ізраїль. Трамп зробив свою заяву за день до ізраїльських виборів, явно допомагаючи своєму союзнику – прем’єр-міністру Беньяміну Нетаньяху – переобратися на новий термін. Також новий статус КВІР легітимізує військово-повітряні операції, які Ізраїль регулярно проводить у боротьбі з Сирією. Щоправда, ізраїльські авіаудари, швидше за все, продовжилися б у будь-якому випадку, просто тепер для цього з’являється трохи більше формальних підстав. Так що навіть тут американське рішення не виглядає чимось таким, що серйозно змінює ситуацію. Якими б не були міркування самого Трампа, головні наслідки цього кроку пов’язані з його символічним змістом. Статус терористів для КВІР – це не тільки спроба остаточно закрити будь-яку можливість для діалогу Вашингтона з Тегераном, а й важливий історичний прецедент, який розмиває поняття «тероризм» в міжнародних відносинах. Міжнародна сторона Грубо кажучи, тероризм ніколи не був об’єктивним поняттям. Для його визначення не існує універсальних критеріїв: в найзагальніших словах тероризм – це використання насильства з метою, яка комусь не подобається. Звідси постійні різночитання, яку організацію слід вважати терористичною. Для когось палестинський ХАМАС – екстремісти, для когось – одна зі сторін конфлікту, з якою можна вести діалог. Для одних чеченські сепаратисти були терористами, для інших – борцями за свободу. Армія США або російські збройні сили вбивали мирних жителів, як і «Аль-Каїда», але їх не оголошують терористичними організаціями. Терорист стає терористом тільки тоді, коли цим словом його називає політичний суб’єкт. Тому після кожного великого вибуху або стрільби ЗМІ починають передавати реакцію влади – визнали вони цю подію терактом чи ні. Ключова мета цього процесу в тому, що, називаючи когось терористом, ви ставите його поза законом. З терористами не ведуть переговори, їх можна катувати і вбивати без суду, по ним можна наносити авіаудари без санкції ООН. Саме тому для атаки по «Аль-Каїді» в Ємені або «Ісламській державі» в Іраку не потрібна резолюція Ради Безпеки. Один з найвідоміших прикладів використання цього терміна – «Патріотичний акт» США, прийнятий після терактів 11 вересня 2001 року. Цей захід дозволив створити особливі в’язниці, по типу Гуантанамо, де без рішення суду тримали в ув’язненні і катували людей, підозрюваних в екстремістській діяльності. Цей підхід працює як у зовнішній, так і у внутрішній політиці. Президент Туреччини Ердоган навмисно називає Робочу партію Курдистану (РПК) терористичною, тим самим легітимізуючи будь-які види насильства проти неї і її прихильників всередині країни. Більше того, в своїх промовах він ставить в один ряд з РПК сирійських курдів з Демократичного союзу. В результаті всі вони стають терористами, проти яких можна організовувати односторонні військові операції на території Сирії та Іраку. Однак при всій відносності статусу «терорист» в міжнародних відносинах всі сторони, за незначним винятком, прагнули застосовувати його тільки до недержавних структур. Адже якщо ви визнаєте армію якоїсь країни терористичною, ви автоматично ставите поза законом всю державу. Відносно неї ви більше не зв’язані ніякими правилами або нормами. Зрозуміло, ні США, ні Іран поки не планують воювати один з одним, але тепер грань між невійськовим протистоянням і збройною конфронтацією стає дуже розмитою. Якщо поруч з військами вашої держави знаходяться терористи, то ви маєте право завдати по ним негайний удар без санкцій третіх сил. Якщо ж таких дій не буде, то це ставить під сумнів прихильність держави принципам боротьби з тероризмом. Наприклад, Вашингтон на офіційному рівні підкреслює, що «продовжує вважати справжнім міністром закордонних справ Ірану Касема Сулеймані (генерал КВІР), а не Джавада Заріфа». Таким чином, поза законом виявляється вся зовнішня політика Ірану. Правоохоронці настільки глибоко інтегровані в економічну, політичну і соціальну сфери життя Ірану, що відокремити їх від решти частини країни практично неможливо. Одне тільки ополчення «Басідж», яке формально входить в структуру КВІР, налічує близько 4 млн осіб. Всі вони тепер автоматично опиняються в числі терористів. Крім того, Корпус активно бере участь у фінансовій діяльності країни. Вважається, що афілійовані з ним організації контролюють до однієї шостої всієї економіки Ірану. Всі ці активи можна визнати інфраструктурою терористичної організації, включаючи міжнародний аеропорт Імама Хомейні в Тегерані, який контролюють правоохоронці. Таким чином, підтримувати терористів може бути будь-яка людина, яка прилетіла в іранську столицю. Нарешті, КВІР безпосередньо підпорядковується керівнику і духовному лідерові Ірану аятоллі Алі Хаменеї. Глава держави за такою логікою стає головним терористом. Трамп створив тривожний прецедент, який може покласти початок нової реальності в міжнародних відносинах. Якщо цей приклад буде тиражуватися США або іншими державами, то «терористами» можуть визнати ГРУ за можливу причетність до замаху на Скрипаля або сили безпеки Китаю за утиск мусульман в Сіньцзяні. Все це, звичайно, не означає неминучої війни всіх проти всіх, але проблема в тому, що тероризм при всій своїй неоднозначності, залишався однією з небагатьох концепцій, яка була здатна об’єднувати зусилля різних держав. Боротьбу з міжнародним тероризмом на Близькому Сході підтримують і США, і Росія, і Іран, і Ізраїль. Більше того, тут навіть була можлива координація, оскільки списки терористичних організацій за багатьма позиціями збігалися. Аж до того, що при президентові Обамі Вашингтон крізь пальці дивився на співпрацю своїх союзників в Іраку з проіранськими силами проти спільного ворога – «Ісламської держави» http://leviafan.org.ua/%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B0-%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC-%D1%87%D0%B8%D0%BC-%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%B5-%D0%B2%D0%B8/ Нікіта Смагін