Президенту України Володимиру Зеленському не варто зустрічатися з главою Росії Володимиром Путіним один на один.
На їхній зустрічі "обов'язково мають бути присутніми країни-підписанти Будапештського меморандуму, які гарантували Україні територіальну цілісність, а тепер сором'язливо від цього відмахуються", впевнений фінансовий аналітик, а в минулому радянський розвідник і однокурсник Путіна з інституту КДБ Юрій Швець.
Чи нападатиме російський президент на Україну і чому він мріє померти своєю смертю, читайте в другій частині його інтерв'ю OBOZREVATEL. У першій частині розмови йшлося про те, чому Україна теж винна в процесі з повернення Росії, яка так і не припинила свою агресію, у міжнародну спільноту.
– Нова команда президента Зеленського зможе вирішити зовнішньополітичні виклики, якщо врахувати, що політичного досвіду у них мало, особливо в міжнародці?
– Перед командою Зеленського стоїть епохальне завдання, від якого залежить саме існування України як незалежної держави: прибрати з політичної арени ту "еліту", яка керувала нею останні 28 років.
Друга проблема – це катастрофічна некомпетентність цієї "еліти" і її управлінського апарату. Ось куди не подивитеся... На пост міністра оборони призначається коп із середньою копівською освітою. На посаду керівника СБУ – вчитель за освітою, який досвіду в розвідці й контррозвідці не має, а робота в лінії "захисту конституційного ладу" – це не плюс, а великий мінус. На посаду глави МЗС поставлений фізик-математик, ніби немає в Україні хороших дипломатів. І все це тоді, коли вирішується питання про саме існування України. Я не люблю конспірологічних теорій, але об'єктивно все це дуже схоже на спецоперацію проти держави. І ось це все Зеленському потрібно викорінити.
– Він впорається?
– Все залежить від того, кого він призначить на ключові посади. Я розумію бажання будь-якого президента мати на цих посадах близьких йому осіб, але для цього є відповідна міжнародна практика. Є британська система, де міністри приходять і йдуть, як політичні призначенці, але в кожному відомстві є постійний секретар, який і веде всю поточну роботу.
Сталін був параноїдальною особистістю, але навіть він, коли смажений півень клюнув, поставив на чолі армії професійних людей замість клоунів з пишними вусами і шашкою на боці.
Питання можна вирішити. Інша справа – чи захочуть у команді Зеленського це робити. Давайте будемо дивитися, кого він призначить на основні посади. Мені здається, що в деяких випадках порятунок можна шукати так, як наші розумні предки зробили: пішли до варяг і запросили їх, скажімо так, на адміністративне управління. Подивіться на Прибалтику. Вона менше часу перебувала в складі СРСР, ніж Україна, і, все ж, вони взяли собі на керівні посади людей чи то в Штатах, чи то в Канаді.
На деякі посади, щоб змусити їх працювати, як передбачено конституцією, а не для особистого збагачення, однозначно потрібно запросити іноземців.
Колись на посаду генерального прокурора претендував американець, який працював у прокуратурі США. Але компрадорська бюрократія спустила цей конкурс на гальмах. А шкода. Така людина була б дуже корисною для України, хоча б за двома критеріями. По-перше, він професіонал, а не колишній комсомольський працівник, а по-друге – він не обтяжений зв'язками в Україні.
Візьміть ви зараз будь-якого українця, посадіть його на цю посаду, і на наступний ранок до нього потягнуться з цікавими пропозиціями. І на цьому всі надії на позитивні зміни в країні вкотре впадуть.
І взагалі, що стосується команди Зеленського, є одна розвідознака, як визначити, що він може зробити і які у нього його наміри. Це пан Медведчук.
– Так, він збирається в Раду.
– Ну, за ту політсилу, в якій йде Медведчук на вибори, може голосувати тільки клінічний ідіот або п'ята колона Кремля. Нагадаю вам, хто такий Медведчук. Це агент КДБ зі студентських часів під оперативним псевдонімом "Соколовський" і людина, яка придбала нові можливості й нове дихання відтоді, як стала кумом Путіна. На території України він підміняє собою всі резидентури спецслужб РФ – ФСБ, СЗР, ГРУ. Вони Кремлю не потрібні, поки в Україні є Медведчук. Він виконує колосальний обсяг агентурної роботи. Це джерело найважливішої політичної інформації про ситуацію в країні. Причому, з огляду на коло його зв'язків, це найцінніша інформація.
На щастя, поради, які він дає Путіну, часто призводять до зворотних результатів, але як агент-інформатор Медведчук безцінний.
Далі, це агент-вербувальник. Він вербує людей які агентів Кремля. Судячи з його майже тріумфального повернення в Україну, в цій справі він домігся великих успіхів. Ось як він за останні декілька років проник на ринок нафтопродуктів України? Хто його туди пустив і на яких умовах? Хто йому дав можливість захопити розкручені телеканали? Як це сталося, якщо в Україні йде війна проти агресора, агентом якого він є?! Дайте відповідь на ці питання, і ви дізнаєтеся про завербованих Медведчуком агентів.
Нарешті, це важливий канал реалізації активних заходів Кремля, які він транслює через підконтрольні телеканали.
Ось вам розвідознака: якщо Медведчук безперешкодно веде бурхливу політичну й економічну діяльність в Україні, це означає, що в країні компрадорська влада, яка за спиною народу тихо веде закулісні торги з Кремлем.
Тому команді Зеленського необхідно в терміновому порядку ухвалити закон про іноземних агентів. Для цього можна використовувати досвід США, де такий закон був ухвалений ще в 1938 році для боротьби з прогітлерівського п'ятою колоною, яка набирала силу.
Такий закон необхідний Україні як повітря. Якщо російська агентура, що сидить на самому верху нинішньої "еліти", не буде відсторонена від влади, майбутнє країни абсолютно безнадійне.
– Нова українська влада посилає сигнали Путіну про можливі переговори. Чого б хотів Кремль від Зеленського й України зараз?
– Переговори з Путіним не приносять користі не тільки для Зеленського, але і для будь-якого західного лідера. Путін – патологічний брехун, до того ж страждає сильним психічним розладом. Говорити з ним не тільки марно, але й контрпродуктивно. Хоча спостерігати за пацієнтом треба. Тому західним лідерам варто розробити графік чергувань у палаті. Раз на місяць хтось із країн НАТО повинен зустрічатися з ним і оцінювати стан пацієнта. Що стосується Зеленського, то зустріч із Путіним буде для нього абсолютно шкідливою справою. Росія обов'язково використає її винятково в пропагандистських цілях.
Зеленський повинен брати участь у міжнародних зустрічах, де однією стороною буде Росія в особі Путіна, а з іншого боку я б вибрав ту групу, яка свого часу підмахнула Будапештський меморандум і відтоді якось сором'язливо вдає, що не взяла ніяких зобов'язань щодо України.
– Що Путін робитиме далі в Україні? Продовжуватиме агресію чи все-таки почне реальну війну? Коли віддасть Донбас і Крим?
– Крим повернеться в Україну так само, як повернули собі незалежність прибалтійські держави. Хто б міг би ще в середині 80-х уявити, що країни Прибалтики коли-небудь стануть незалежними? Проте це сталося. Росія – це вмираюча держава, і кожен день перебування Путіна у владі – це новий цвях у кришку труни цієї країни.
Водночас у Росії велика територія, а терплячість російського народу нескінченна. Про це ще російські поети на початку 19-го століття писали: "Прощай немытая Россия, страна рабов, страна господ". А другий гірко сміявся: "К чему стадам дары свободы? Их должно резать или стричь". Тому готовність російського народу терпіти, коли його ріжуть і стрижуть, легендарна. Ласкаво просимо в "русскій мір", куди кличе Медведчук, співтовариші!
Скільки часу це триватиме? Думаю, що, за історичними мірками, недовго. Режим Путіна може існувати тільки за наявності великої кількості халявних грошей, а вони можливі тільки у випадку надвисоких цінах на нафту і газ.
Але цей струмочок вже всихає, і вся халабуда вже хитається.
Повірте, це відбувається дуже швидко. Я спостерігав крах СРСР зсередини, перебуваючи в одному з основних нервових центрів держави. У той же час наші "щупальця" простягалися практично до всіх інститутів країни, враховуючи апарат ЦК КПРС. Так ось, у 1988-му СРСР ще мірявся ракетами зі США. У 1989-му вже пішов із простягнутою рукою просити кредитів. А в серпні 1991-го він впав за три дні.
Все залежить від того, коли рівень ідіотизму в політиці й економіці досягне критичної позначки. У Москві він стрімко наближається до цього. Тому повернення Криму пов'язане з вмиранням Росії як великої держави. Але це не означає, що потрібно сидіти й чекати, поки гниле яблуко впаде на землю. Величезну допомогу в поверненні Криму зробило б перетворення України в економічно процвітаючу державу, як Південна Корея перетворилася в блискучу вітрину на кордоні з Північною Кореєю. Але поки з цією справою, як ви знаєте, туго. Хоча для цього в України є все необхідне. Потрібно прибрати з арени компрадорську "еліту", і процес піде.
Декларацію незалежності США свого часу підписало 56 осіб. Знайдіть по всьому світу півсотні чесних, непідкупних українських професіоналів, дайте їм можливість управляти Україною, і вона стане іншою державою.
– А Донбас?
– Що стосується Донбасу, то тут Путін може грати на двох дошках. Перша, це тліючий конфлікт, який може використовуватися Кремлем для тиску на Україну протягом дуже довгого часу. Але можливий також інший варіант: засунути Донбас, як ракову пухлину, назад в Україну під керівництвом гауляйтера Медведчука. Думаю, що другий варіант більш небезпечний, ніж перший.
– Путін буде нападати на Україну? До речі, війною він погрожує всьому світу.
– Путін – гопник, а його країна – це країна-гопник. Я не жартую. У психології гопника дуже важливі понти, і збройні сили путінської Росії якраз для понтів. Коли Путін застосовував їх? Проти Грузії, проти України, коли у цих країн фактично не було ніякої армії. У Сирію послав авіацію, розраховуючи, що ніхто по ній не стрілятиме. Перший же постріл турецького літака – і немає російського Су-24.
Тому путінська армія хороша, поки по ній ніхто не стріляє. Росія не здатна на бойові дії, які можуть призвести до масової загибелі військовослужбовців регулярної армії, а кількість генетичного сміття у вигляді найманців у Путіна все-таки обмежена. До того ж він зрозумів, що санкції США і ЄС – це серйозно, а нова агресія може посилити їх до критичного рівня.
Тому нинішня стратегія Кремля – це переклад "гарячої" війни проти України на рейки спецоперації з підриву країни зсередини через корупцію, цю ахіллесову п'яту української "еліти". І головною ударною силою такої спецоперації є Медведчук-"Соколовський". Тому всі, хто з ним працюють, так чи інакше задіяні в цій новій фазі війни проти України. І саме тому ухвалення закону про іноземних агентів – це найважливіше питання національної безпеки.
– Путіна звинувачують у численних злочинах, мовляв, він влаштовує війни, вбиваючи сотні людей у всьому світі. Суто по-людськи йому їх не шкода?
– Путін – погано освічена і психічно вбога людина. Його свідомість і психіка не обтяжені всякими інтелігентськими "штучками" на кшталт докорів сумління. Його "університети" пройшли в бандитському Петербурзі в першій половині 1990-х років, де він із іншими чиновниками був на підхваті у бандитів. Там кров лилася рікою, і це вважалося круто. Тому зараз ніяких докорів сумління він не відчуває, оскільки саме поняття совісті йому чуже. У той же час він патологічно боязкий, коли мова заходить про власну персону. Подивіться, якою армією охоронців він себе оточив. Навіть у параноїдального Сталіна стільки не було.
– Якщо підсумувати, то по суті, репутація Путіна в світі – це цинічний вбивця. Як він закінчить своє життя?
– Усі цинічні вбивці у будь-якому випадку закінчують погано. Та й зараз йому не дуже добре, хоча він і приндиться.
https://www.obozrevatel.com/ukr/russia/krov-lilasya-rikoyu-dlya-putina-tse-bulo-kruto-odnokursnik-prezidenta-rosii.htmНайбільша мрія Путіна зараз – це померти своєю смертю. І з цим він живе щодня. Яке вже тут щастя?
Комментариев нет:
Отправить комментарий