Коли говоримо про Договір про дружбу, слід також згадати історію й контекст його укладання, розуміти, навіщо він був потрібен тоді, тепер, і навіщо він може стати нам у пригоді в майбутньому. Варто усвідомити, що саме інтереси сторін, мова, яку вони використовували, і сформували текст цього Договору про дружбу. А зміст Україна і Росія вкладали в текст Договору трохи різний. Відмінність підходів зберігалася постійно. Україна мала намір створити правові рамки відносин рівних і суверенних держав. Натомість Росія намагалася закріпити свій вплив на Україну. Читайте також: Чому влада боїться розірвати договір про дружбу з Росією: версія політолога Після кількох років в'язких і складних переговорів щодо кожного слова, сторонам вдалося узгодити певною мірою вихолощений, але цілісний текст. Останніми в переліку критичних для сторін питань стали питання про подвійне громадянство (яке, на щастя, виключили) та про недоторканність кордонів (яке, на щастя, таки включили). Але Росія не дуже поспішала підписувати текст, вимагаючи одночасного підписання Договору про дружбу та Договору щодо статусу Чорноморського флоту. Росія ніколи не припиняла цинічного торгу й шантажу, зокрема і в такому "символічному" питанні як підписання Договору про дружбу. Договір про дружбу мав стати наріжним правовим каменем для побудови відносин. Кожне його слово, положення зв'язані в один цілісний сюжет. Договір заклав засади врегулювання багатьох питань двосторонніх відносин, зокрема виходячи з таких ключових принципів як повага до суверенітету і територіальної цілісності. Читайте також: Анексувавши Крим, Росія порушила 487 договорів з Україною, – Мінінформполітики Він був важливий для подальшого розвитку договірно-правових відносин держав, які тоді помилково вважалися настільки вічно дружніми, що не передбачалася можливість навіть конфлікту між ними, а тим більше – війни. Своєю варварською агресією Росія порушила кожне слово Договору, починаючи з преамбули і закінчуючи положеннями щодо врегулювання спорів. Тобто Договір був порушений у всій його цілісності. Чи це означає, що його треба негайно розірвати? Ні, оскільки розірвання Договору про дружбу не усуне порушень і не припинить агресію Росії. І до того ж його розірвання може остаточно зняти Росію з будь-яких гальм. Недарма раніше російські комуністи, а нинішнього року – і Жириновський вимагають розірвання Договору про дружбу. Бо не хочуть бути навіть формально зв'язаними нормами, які вони так брутально порушують. Читайте також: Україна – НАТО: 7 фактів, які треба знати Правильний шлях – максимально використовувати договір для вирішення проблем між сторонами. Так само, як і у відносинах між людьми. Якщо угоду порушено, ви вимагаєте її виконання, проводите переговори, і коли нічого не виходить – ідете в суд. На жаль, Договір про дружбу не передбачає ефективних механізмів врегулювання спорів. Стаття 4 Договору про дружбу говорить, що сторони докладають зусиль до того, аби врегулювання всіх спірних проблем здійснювалося виключно мирними засобами. Стаття 37 каже, що спори стосовно застосування Договору про дружбу підлягають урегулюванню шляхом консультацій та переговорів. І все – жодної правової процедури, жодних арбітражів чи міжнародних судів у Договорі про дружбу не згадано. Читайте також: З розірванням Договору про дружбу жоден суд не зніме з РФ визначення агресора, – Огризко Відтак, упродовж чотирьох років Договір про дружбу ми використовували для захисту інтересів України у поєднанні з іншими інструментами міжнародного права. Незліченна кількість надісланих дипломатичних нот, проведених переговорів та консультацій мали на меті примусити Росію дотримуватися своїх зобов'язань і повернутися у правове поле. Дуже важливу роль відіграв Договір при формуванні правового спору щодо порушення норм морського права, а також для захисту інтересів України у справі щодо "боргу Януковича". Тепер, коли ці спори перебувають на стадії судового врегулювання й оскільки Росія не хоче добровільно виконувати свої зобов'язання, питання чинності Договору вже є другорядним. Навіть якщо він втратить чинність, то все одно застосовуватиметься до подій, які мали місце в період, коли він діяв. Варто ще раз підкреслити: важливо не так вийти з договору, що не виконується іншою стороною, як припинити триваюче порушення або мінімізувати шкоду від цих порушень. Нашим завданням було й лишається відновити порушені права та притягнути Росію до відповідальності за міжнародні протиправні дії. Саме лише розірвання Договору не вирішило б цього завдання. Читайте також: У МЗС пояснили, чому Україна повинна розірвати Договір про дружбу з Росією та підписати новий І взагалі – питання втрати чинності Договором про дружбу це не так питання минулих порушень, як питання майбутніх відносин. Навіть якщо Росія перестане його порушувати й відшкодує всі заподіяні збитки, навряд чи текст чинного Договору відображатиме наші потреби у змісті договірних відносин. Надто повчальними є уроки російської агресії, зухвалого порушення всіх базових норм міжнародного права, жорстокості та підлості у ставленні до українців. Головний висновок по суті – ми не можемо бути зв'язаними Договором про дружбу на невизначене майбутнє. Нові реалії потребують нових договорів. До того ж втрата чинності Договором про дружбу не вплине на врегульовані в інших договорах питання, зокрема щодо кордонів. З цього приводу багато інсинуацій, особливо — в російському інформпросторі. Читайте також: Дії заходу можуть повністю заблокувати розвиток Росії, — Канигін У питаннях кордонів Договір про дружбу – лише один із елементів. Преамбула Договору про дружбу посилається на Договір між Українською РСР та РРФСР від 19 листопада 1990 року, в якому сторони визначили свої кордони і який пізніше був підтверджений Дагомиською угодою між Україною та Російською Федерацією про подальший розвиток міждержавних відносин. Пізніше положення Договору про дружбу щодо поваги до суверенітету і територіальної цілісності були згадані в преамбулі до Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року. Жодне положення Договору про кордон не узалежнює його чинності від чинності Договору про дружбу. Таким чином, договірне визначення кордону і практика взаємного визнання територіальної цілісності переводять питання на рівень естопелю, тобто принципу, за яким РФ втрачає можливість посилатися на якісь давно минулі факти для обґрунтування своїх вимог. Таким чином, втрата чинності Договором про дружбу не вплине на врегулювання державного кордону між Україною та РФ. Усі домисли про повернення до якихось давніх кордонів, приналежності Криму чи Тамані – безпідставні. Читайте також: Нелегальне працевлаштування за кордоном призводить до несплати праці і кримінальних справ Лишається формальний бік втрати чинності Договором про дружбу. У дискусіях про це згадуються денонсація, припинення, зупинення, непролонгація. Можливість припинення договору – один із класичних інструментів реагування на порушення договору. Але нашою стратегією було повернення Росії у правове поле та відновлення порушених прав. Тому МЗС висловлювалося проти використання інструменту припинення Договору про дружбу. Існує й питання по суті – чи можна припинити окремі положення міжнародного договору? Загальна відповідь – так, якщо ці окремі положення можна відділити від решти положень договору, котрі зберігатимуть чинність. Історія Договору про дружбу, наведена вище, свідчить, що це не набір автономних питань, а цілісний текст, у якому всі положення взаємопов'язані. Читайте також: Українські заробітчани в Польщі: як зміняться правила І головне. До 30 вересня 2018 року Україна має вирішити, чи продовжувати дію Договору про дружбу на наступні 10 років, відповідно до статті 40. Якщо ми погодимося на продовження дії положень про незастосування сили, чи означає це, що ми згодні з незастосуванням сили, яке включає обстріли "Градами" житлових масивів Маріуполя? Якщо ми погодимося на продовження положення про непорушність кордонів — ми згодні з тим, що РФ перешкоджає контролювати сотні кілометрів кордону? Якщо ми згодні на продовження дії положення про повагу до територіальної цілісності — то згодні з окупацією Криму і Донбасу? Договір про дружбу свого часу виконав свою місію, але тепер він вичерпав себе в усіх можливих сенсах. Головне – він так і не примусив Росію змінити своє ставлення до нас. Натомість українці змогли за цей період усвідомити себе, вибороти свою незалежність. У цих обставинах договір, переговори щодо якого почалися ще 1992 року, втрачає політичний і символічний зміст. Нагадаємо, 12 квітня президент Петро Порошенко під час виступу на XI Київському безпековому форумі заявив, що запропонує підготувати пропозиції спільно з Кабінетом міністрів про офіційне припинення участі України в СНД та анонсував, що внесе на розгляд Верховної Ради законопроект про припинення окремих положень договору про дружбу з РФ. Що таке Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією? Угода між Україною і Російською Федерацією, в якій закріплюються принцип стратегічного партнерства, визнання непорушності існуючих кордонів, поваги до територіальної цілісності та взаємні зобов'язання не використовувати свою територію на шкоду безпеці один одного. Договір було підписано у Києві 31 травня 1997 Президентом України Леонідом Кучмою та Президентом Російської федерації Борисом Єльциним. Фактично договір є чинним, але анексія Криму Росією і початок військової інтервенції на Донбасі ставить під сумнів виконання цього договору з боку Росії як політично, так і фактично. Автори: заступник міністра закордонних справ України з питань євроінтеграції Олена Зеркаль, радник міністра закордонних справ України Тарас Качка Джерело: Дзеркало тижня
https://24tv.ua/dogovir_pro_druzhbu_z_rosiyeyu_navishho_vin_buv_potriben_i_chi_varto_yogo_prodovzhuvati_n953028
Комментариев нет:
Отправить комментарий