Віктор Трепак На прохання інтернет-видання «Апостроф»

На прохання інтернет-видання «Апостроф» висловив своє бачення щодо ряду важливих процесів, які відбуваються у сфері протидії корупції, пов’язаних зі справою «чорної бухгалтерії» ПР, війною на Сході України тощо.

Якщо справою «чорної бухгалтерії» Партії регіонів займається лише один детектив НАБУ, як це стверджує керівник САП Н.Холодницький, то це – повний завал.

Різні висновки експертів у справі голови ЦВК М.Охендовського зумовлюють необхідність допиту експертів. Взагалі НАБУ варто ретельно відпрацювати ймовірність замовних результатів почеркознавчої експертизи у справі «чорної бухгалтерії» ПР.

Головною версією розслідування «замаху» на генпрокурора В.Шокіна, про який суспільству було повідомлено у листопаді 2015 р., має бути його інсценування.

Найперше, що потрібно зробити для розв’язання проблеми звільнення українських заручників – виключити з переговірної групи від України В.Медведчука.

Політичний скандал, який виник у зв’язку з резонансними заявами нардепа О.Онищенка про корупцію в українській політиці, є результатом тісних стосунків між О.Онищенком і П.Порошенком, в основі яких лежав чисто підприємницький інтерес.

Найбільше турбує те, кому О.Онищенко передав записи і чи не стануть вони для іноземних спецслужб та керівників інших держав «гачком», на який підвісять політичне керівництво України і будуть використовувати його у своїх цілях.

У незаконному бурштиновому промислі після Революції гідності принципово мало що змінилося – хіба що відбулася переадресація фінансових потоків та змінилися персоналії.

* * *

– 13 грудня прокурори САП вручили першу підозру одному з фігурантів записів – голові ЦВК Михайлу Охендовському. Охендовський та його адвокат стверджують, що доказова база у цій справі слабенька. На вашу думку, які перспективи у доведенні його вини в суді?

Віктор Трепак: Підозрюваний може вибирати різну тактику захисту. Він має право говорити і про безпідставність звинувачень. Але НАБУ і САП стверджують протилежне – що мають достатньо доказів для звинувачення голови ЦВК. НАБУ і САП не могли не розуміти наслідків своїх дій, коли йшли на прийняття такого відповідального правового рішення. Сподіваюся, вони мали переконливі докази, коли оголошували Охендовському повідомлення про підозру.

Мене дивує інше. А саме, коли начебто авторитетні юристи починають ставити під сумнів доказову базу у справі «чорної бухгалтерії». Вони не бачили оригіналів цих матеріалів, не знають обставин справи, не ознайомлені зі здобутою детективами доказовою базою… Це можуть собі дозволити поверхневі політики чи політологи – їм все рівно що говорити. Але для професійного юриста це не серйозно.

– Голова ЦВК доволі самовпевнено поводиться. Він заявляє, що справу стосовно нього або закриють за відсутністю злочину, або його виправдає суд…

Віктор Трепак: Він або переконаний у своїй правоті, або обрав таку тактику захисту. Можливо, його самовпевненість ґрунтується і на чомусь іншому…

У будь-якому разі вважаю, що Михайло Володимирович має бути вдячним за те, що ці матеріали потрапили до мене і передані до НАБУ. У нього тепер є можливість довести безпідставність звинувачень на його адресу. А уявіть собі, якби ці матеріали потрапили до якихось шахраїв, які б використовували їх для шантажу голови ЦВК, «викачування» з нього грошей, погроз? А так у пана Охендовського є можливість цивілізовано довести свою правоту.

– Голова ЦВК та його захист апелюють до того, що почеркознавча експертиза КНДІСЕ Мін`юсту не підтвердила приналежність підписів в «амбарній книзі» навпроти прізвища Охендовського саме йому. Водночас у слідства є позитивний висновок Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС. Як такі суперечливі висновки експертів можуть відобразитися в суді?

Віктор Трепак: Висновки почеркознавчої експертизи не можуть бути єдиним доказом у будь-якій справі. Винуватість доводиться сукупністю усіх доказів.

Чому у фахівців експертно-криміналістичного центру МВС не виникло жодних сумнівів стосовно належності підписів Охендовському і вони швидко провели цю експертизу, а експертам КНДІСЕ Мін`юсту для свого висновку знадобилося понад 3 місяці, хоча для цього відводиться десять днів?

У цій ситуації було б доцільно допитати експертів, які можуть пролити світло на обставини проведення експертиз. Такі допити у кримінальному процесі досить поширені.

На жаль, існує практика підготовки експертних висновків «під замовлення». Свіжий приклад: 18 січня столична прокуратура затримала трьох експертів того ж КНДІСЕ, які отримали 25 тис. грн хабара від зацікавленого громадянина за проведення почеркознавчої експертизи. До речі, варто з’ясувати, чи немає серед цих експертів тих, хто проводив почеркознавчу експертизу у справі «чорної бухгалтерії».

Іще до того, як стали відомі перші результати почеркознавчої експертизи у цій справі, я прогнозував, що один з основних шляхів «поховання» цієї справи може пролягати якраз через експертні установи. Коли через певних експертів будуть «робити» потрібні висновки експертизи стосовно певних осіб, які робили записи і ставили підписи в матеріалах «чорної бухгалтерії». Достатньо, аби експерт дав висновок, що ідентичність підпису чи почерку встановити неможливо. А далі вже буде справа техніки. Хоча результати експертизи є всього-на-всього одним з багатьох джерел доказів, на них зможуть базувати юридичне рішення щодо виведення з-під кримінальної відповідальності «потрібних» людей.

Наразі я нічого не стверджую, але і цей напрямок детективам НАБУ варто ретельно відпрацювати. У «чорній бухгалтерії» ПР фігурують люди, які залишаються впливовими в українській політиці. Включаючи тих, у сфері відання яких у свій час перебував КНДІСЕ.

– Шевченківський райсуд обрав для Охендовського достатньо м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, а також відмовив у відстороненні його від посади на період слідства. Чи не вважаєте, що для голови ЦВК це хороший старт у цій справі?

Віктор Трепак: Так вирішив суд. До того ж йдеться не про вирішення справи по суті, а про застосування запобіжного заходу. Старт є важливим і показовим у розслідуванні справи, однак більш важливим є фініш.

– У НАБУ повідомили, що Охендовський 26 грудня, після початку одночасного допиту з вами, відмовився давати свідчення. Водночас він це заперечує. Чи узгоджена дата вашої наступної очної ставки з Охендовським?

Віктор Трепак: Мені нічого додати до того, що про цей допит офіційно повідомило НАБУ. Я з’являвся на усі виклики і давав свідчення з усіх питань, які цікавили детективів.

У мене немає жодного особистого інтересу у цій справі – щоб когось із фігурантів матеріалів «чорної бухгалтерії» ПР покарали чи, навпаки, виправдали. Для мене важливо, щоб відбулося повне, всебічне і об’єктивне розслідування цих матеріалів, а крапку поставив неупереджений суд.

– Керівник САП Холодницький повідомив, що справою Охендовського, як і «чорною бухгалтерією» взагалі, в НАБУ займається лише один детектив. До цього над цим напрямком працювали близько десяти фахівців. Чи правильно я розумію, що «бухгалтерія регіоналів» перестала бути пріоритетною для НАБУ?І взагалі чи спроможний один детектив впоратися з «чорною бухгалтерією»?

Віктор Трепак: Якщо цією справою займається лише один детектив НАБУ, то це – повний завал. Для одного детектива ця справа завідомо «не підйомна», її може «витягнути» лише велика група співробітників НАБУ.

Сьогодні в Україні немає важливішої корупційної справи. Вона розкриває принципи і механізми корупційного заволодіння державною владою і використання її в злочинних інтересах. Ці підходи працюють і сьогодні. Як і конкретні персоналії, які продовжують перебувати на політичному Олімпі.

Я про це вже казав і наголошу ще раз: доки ця справа не буде повною мірою розслідувана з належною правовою оцінкою усіх злочинних фактів і притягненням винних до відповідальності, доти в Україні зберігатиметься основа політичної корупції, доти не буде розірвано «пуповинний» зв'язок нинішньої влади з попередньою.

Дивіться – для розслідування справи про узурпацію влади Януковичем у ГПУ створено цілий департамент. Оперативне супроводження розслідування цієї справи здійснює СБУ та МВС. А величезною справою «чорної бухгалтерії» ПР опікується лише один детектив, який самостійно займається і слідчою, і оперативною роботою!

– Чи не зливає бюро таким чином цю справу?

Віктор Трепак: Сам по собі той факт, що розслідуванням цієї справи займається усього один детектив, викликає тривогу. Але є ще один момент. НАБУ передало до Генпрокуратури копії матеріалів стосовно виплати коштів з «бухгалтерії» регіоналів на підкуп суддям Конституційного суду. Генпрокуратура має використати їх у розслідуванні справи по узурпації влади Януковичем.

Взаємодія між відомствами при розслідуванні справ потрібна. Але я так розумію, що епізод з підкупом суддів КС перейшов до Генпрокуратури.

Не знаю, чи правильно це з точки зору підслідності. Зрештою, які процесуальні рішення слідчі Генпрокуратури зможуть прийняти на підставі не оригіналів, а копій документів? Крім того, директор НАБУ нещодавно заявив, що не виключає передачі до Генпрокуратури нових матеріалів цієї справи, а також створення спільної групи для їх розслідування.

Таким чином простежується тенденція до «скидання» цієї справи на Генпрокуратуру. Можливо, я помиляюсь, але таке враження складається. Однак розслідування злочинів, ознаки яких вбачаються у матеріалах «чорної бухгалтерії», відноситься до виключної підслідності НАБУ. Відтак повна відповідальність за результати її розслідування лежить на НАБУ, а також на САП, яка здійснює у ній процесуальне керівництво.

До того ж Генпрокуратура політично більш заангажована. Тому є ризики, що розслідування цієї справи відбуватиметься з політичним ухилом.

– У такому разі чи зберігаєте ви за собою право опублікувати всі документи?

Віктор Трепак: У цьому з’явиться сенс лише тоді, коли розслідування з якихось причин виявиться безрезультатним. Тоді потрібно буде вимагати від НАБУ оприлюднення матеріалів «чорної бухгалтерії» ПР, щоб суспільство побачило «нутро» вітчизняної влади і оцінило діяльність органів, які займались розслідуванням цієї справи.

– Заступник голови ЦВК Андрій Магера вважає, що розслідуванню цієї справи може завадити зміна у 2014 році редакції статей 368 та 369 Кримінального кодексу, за якими зараз ведеться розслідування. Тобто за законом, який прийнятий в часі пізніше, не можна судити за діяння, які були вчинені до його ухвалення. Чи поділяєте ви ці побоювання?

Віктор Трепак: З правої точки зору тут немає жодної проблеми. Дії винних осіб, що фігурують у матеріалах «чорної бухгалтерії» Партії регіонів, слід кваліфікувати за тими нормами Кримінального кодексу, які діяли на час їх вчинення. Суть діянь була і залишилася одна, але тоді це було одержання та давання хабара, сьогодні – одержання та надання неправомірної вигоди. До речі, це стосується великої кількості інших злочинів, законодавче описання яких періодично змінюється.

– За вашою інформацією, чи є на підході підозри іншим фігурантам «чорної бухгалтерії»?

Віктор Трепак: Восени НАБУ і САП повідомляли про підготовлені підозри трьом особам. Водночас офіційно оголосили підозру лише одній. За логікою розслідування справи кількість оголошених підозр мала б постійно збільшуватися, але, як бачимо, процес загальмувався. Тому усі питання з цього приводу – до НАБУ і САП.

– За вашою оцінкою, наскільки Юрій Луценко виявився ефективним на посаді генпрокурора порівняно зі своїм попередником Віктором Шокіним, відставки якого ви домагалися?

Віктор Трепак: Мені складно їх порівнювати. За роботою Луценка я спостерігаю ззовні. А Шокіна бачив зсередини правоохоронної системи, стикався з ним по конкретних справах, знав мотивацію ухвалення ним рішень, бачив його сутність. Для мене було очевидним, що Шокін і системна протидія корупції – речі не сумісні. Період його керівництва прокуратурою у мене асоціюється із застоєм.

Шокін був дуже потрібний і вигідний президенту. Тому його звільнення затягнулося до непристойності. На моє переконання, для правоохоронної системи і для суспільства це було велике зло. І тому я справді домагався його звільнення, пішовши на кардинальний крок – подав рапорт про відставку з посади першого заступника голови СБУ, у якому вказав, що роблю це у зв’язку з неможливістю ефективної протидії корупції через перебування Шокіна на посаді генпрокурора.

Звільнення Шокіна дало шанс на кардинальні зміни в прокуратурі і у всій правоохоронній системі. Чи буде цей шанс використано – це відповідальність генпрокурора Луценка.

– СБУ вже більше року не може знайти кілера, який начебто стріляв у листопаді 2015 року у тодішнього генпрокурора Шокіна. З цього приводу ви іронізували у Фейсбук. Гадаєте, замах був інсценованим?

Віктор Трепак: Переконаний у цьому. І розслідування треба вести саме за цією версією, щоб вивести «на чисту воду» організаторів та виконавців цього ганебного «замаху».

Сам «потерпілий» від цього замаху, схоже, вже не дуже переймається. З`їздив на інавгурацію нового президента США. Напевно, хоче заручитися підтримкою нової американської адміністрації для свого «другого пришестя». Бо ця його поїздка дивним чином співпала з низкою публікацій, у яких проводиться думка про «незамінність» Шокіна на посаді генпрокурора і про доцільність його повернення на посаду.

– За інформацією СБУ, бойовики незаконно утримують 110 наших громадян. На вашу думку, у чому причина блокування обміну полоненими?

Віктор Трепак: На початку війни з бойовиками можна було домовлятися про звільнення наших військових, бо це питання ще не було під контролем Москви. А сьогодні обмін перетворився в один з ключових елементів політичної гри, яку Москва веде з Україною та Заходом. Вона його використовує для політичного тиску та цинічних торгів.

Поки йде війна, Росія зацікавлена в утриманні якомога більшої кількості українських заручників. Це дає можливість Кремлю впливати і на ситуацію в середині держави. У будь-який час російські спецслужби за допомогою «п’ятої колони» можуть ініціювати протестні акції матерів, дружин та інших родичів заручників, щоб у такий спосіб дестабілізувати ситуацію.

Тому Москва вигадає тисячу приводів, щоб заблокувати процес звільнення наших бранців. У цьому питанні Кремль почав нахабніти. Вустами своїх маріонеток вже вимагає включити в обмін беркутівців, яких судять за розстріл майданівців і які до війни на Сході не мають жодного відношення. Завтра захоче забрати Єфремова. Потім як умову подальшого обміну вимагатиме закриття кримінальних проваджень стосовно Януковича, Азарова, Клименка...

Також не можна виключати підігрування цим процесам певними політичними силами нашої держави. Нечистоплотні і цинічні політики можуть наживатися не лише на вугіллі, що поставляється з окупованої території, на контрабанді, на оборудках з державними коштами, що йдуть на воєнні цілі. Вони можуть «наживати» на війні й політичний капітал. Піаритись на звільненні українських заручників і демонструвати суспільству свою «визвольну» роль.

– Нещодавно нардеп Надія Савченко оприлюднила списки заручників. Як ви оцінюєте цю ініціативу, а також її переговори з Плотницьким і Захарченком?

Віктор Трепак: Питання звільнення українських заручників вирішується не на рівні стосунків Савченко ¬та маріонеткових лідерів бойовиків. А лише на рівні найвищого політичного керівництва двох воюючих держав – Путіна і Порошенко. І якщо навіть певний обмін демонструють суспільству як результат переговорів Савченко, то треба розуміти, що рішення про цей обмін приймалося не лідерами так званих «ДНР» і «ЛНР», а в Кремлі. Інша річ, що хтось зацікавлений в участі Савченко у цьому процесі і відводить їй роль, яка поки до кінця незрозуміла.

У питанні звільнення українців з полону повинна бути єдина державницька позиція. Лише за такої умови можна розраховувати на результат.

– Ви маєте досвід звільнення заручників. Яке ваше бачення розв`язання цієї проблеми?

Віктор Трепак: На моє переконання, найперше, що потрібно зробити – виключити з переговірної групи від України Медведчука. У свій час президент ввів його до цієї групи, не пояснивши суспільству чим зумовлене таке рішення. Їхніми давніми особливими стосунками чи вимогою Путіна? Хто сьогодні скаже, чому саме Медведчук визначений з української сторони опікуватися звільненням наших бранців? Коли це рішення було формалізовано відповідним наказом голови СБУ, ми – ті, хто знаходився в АТО, були у шоці. Сьогодні президент так само тихо і без пояснень це рішення має скасувати. Але враховуючи трикутник відносин – Порошенко-Медведчук-Путін – він цього не зробить.

Треба розуміти, що між керманичами України та Росії уже впродовж кількох років ведеться особлива політична гра. Справжні відносини між ними є далеко не такими, якими презентуються на широкий загал. Дипломатично вони начебто «зведені до нуля», але в дійсності на найвищому рівні напряму і за посередництва Кума є дуже активними. Заграючи із Заходом, Україну впевнено ведуть під путінську Росію.

Також звільнення полонених потрібно зробити прозорим. Звичайно, є речі, які не можна розголошувати. Але суспільство має знати, хто з українського боку відіграє в обміні ключову роль, якими є умови обміну, кого на кого поміняли. Скількох наших бранців звільнено і скількох бойовиків різного калібру передано російській стороні. Усе це спеціально утаємничується, бо у разі ознайомлення суспільства з такою інформацією у нього до політичного керівництва може виникнути багато запитань.

– Чи виправдали себе Мінські угоди у звільненні полонених?

Віктор Трепак: Нам постійно розповідають, що ці угоди заклали правову основу для звільнення українських захисників з російського полону. Але їх міжнародно-правовий статус незрозумілий. Кремль не визнає себе стороною цих угод, а вважає себе лише «гарантом їх виконання з боку України та Донбасу». Тобто, Путін політично і юридично «відморозився» від виконання якихось зобов’язань стосовно звільнення українських полонених. То ж виникає логічне запитання, якщо Росія не виконуватиме Мінських угод, то хто їх тоді виконуватиме? Лише Україна?

Потрібно вивести процес звільнення наших бранців з глухого правового кута, у який його завели Мінські угоди. Адже в цих угодах йдеться про звільнення та обмін усіх «заручників і незаконно утримуваних осіб». У цьому формулюванні по суті йдеться, що всі затримані українськими бійцями і правоохоронцями бойовики та їхні пособники ¬– це заручники та інші незаконно утримувані українською владою особи. Підписавши в такому вигляді Мінські угоди, Україна фактично визнала, що є державою-терористом, бо захоплює й утримує заручників. А також всупереч базовим міжнародним документам та національному законодавству, незаконно утримує якихось осіб.

Тому процес звільнення українських бранців потрібно виводити на міжнародно-правову основу. Тобто, йдеться про поширення на нинішню російсько-українську війну міжнародно-правових документів, які визначають межі дозволеного навіть на війні, регламентують статус, умови утримання, обміну полоненими тощо. Де-факто на Сході України йде війна. Де-юре Україна називає це антитерористичною операцією. Така гібридність зумовлює правову невизначеність, у т.ч. стосовно українських полонених. Відтак Кремль диктує свої правила і війни, і умови звільнення наших бранців. Це треба кардинально виправляти, бо лише таким чином можна уникнути «політичного кідалова», яким є путінський режим.

– Нардеп Олександр Онищенко зробив низку резонансних заяв про корупцію в українській політиці. Він переконує, що свідчив іноземним спецслужбам. Однак в НАБУ і САП говорять, що українському слідству належних доказів поки що не надав. Ваші враження і прогнози стосовно цієї справи?

Віктор Трепак: Цей конфлікт виник не на голому місці, а є результатом тісних стосунків між Онищенком і Порошенком, в основі яких лежав чисто підприємницький інтерес. Як казали головні герої фільму «Хрещений батько», нічого особистого – тільки бізнес.

Заяви і дії Онищенка вплітаються в інтереси певних політичних сил, які прагнуть дочасних парламентських та президентських виборів. А значить могли бути ними погоджені, стимульовані і навіть режисовані.

У цьому процесі не викликає сумнівів присутність іноземних спецслужб. Сам він говорить про американські та європейські і всіляко відкидає вплив на нього російських спецслужб. Але за багатьма ознаками саме вони мали бути присутні у цьому процесі.

Юридичний результат цієї справи залежить від того, які докази надав Онищенко і як налаштовані органи, до компетенції яких належить її розслідування. Вони будуть займатися нейтралізацією його заяв чи встановлюватимуть істину.

Плюс треба враховувати, що з Онищенком вестимуть переговори. Олесь Довгий для чого їздив з ним на зустріч? Виникає питання, якою є справжня мета затіяного Онищенком процесу? Він домагається притягнення до відповідальності усіх осіб, яких він викриває, чи створює «плацдарм» для відповідних торгів на вигідних для себе умовах?

Взагалі ця справа підтверджує два висновки, які я зробив на основі аналізу матеріалів «чорної бухгалтерії». По-перше, принципи реалізації влади, які культивувалися за Януковича, залишилися незмінними. Як і раніше, усе «на верху» вирішується на бізнес-основі. По-друге, нерозривним залишається зв'язок між представниками попередньої і нинішньої влади. На це переконливо вказує сам факт тісної співпраці «демократичного» президента Порошенка і колишнього регіонала Онищенка, що останній неодноразово підтверджував і що не становило секрету для політиків і бізнесменів. Це ще раз доводить необхідність повного і швидкого розслідування справи «чорної бухгалтерії». Серцевина нинішньої політичної корупції – там. І доки вона не буде вирвана, істотних позитивних зрушень в Україні не буде.

– Онищенко повідомив, що має записи розмов з Порошенком про підкуп ним нардепів, які зроблені на наручний годинник. Чи матиме цей компромат юридичні наслідки для президента, чи лише іміджеві втрати? Ми пам`ятаємо рішення КСУ за 2011 року, яке нівелювало «плівки Мельниченка»…

Віктор Трепак: А хто бачив записи Онищенка? Вони взагалі існують? Але якщо навіть це допустити, то між ними і «плівками Мельниченка» є певна юридична відмінність. Якщо Мельниченко записував розмови інших осіб, які відбувалися у президентському кабінеті, то Онищенко фіксував свої дії та документував злочинну діяльність, яка здійснювалася за його участі. Обидва випадки у контексті згаданого рішення КС начебто виводять отримані докази з категорії допустимих. Оскільки КС вказав, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних, по-перше, в результаті оперативно-розшукової діяльності з порушенням закону, по-друге, шляхом цілеспрямованого вчинення оперативно-розшукових дій особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. І Мельниченко, і Онищенко діяли цілеспрямовано. І один, і другий вчиняли дії, які передбачені законом про оперативно-розшукову діяльність – негласно фіксували тяжкі злочини і здійснювали аудіо-контроль переговорів.

У ситуації з Онищенком є один нюанс – він фіксував у тому числі й власні дії і висловлювання, а це заборонити ніхто не може. Крім того, Кримінальний кодекс та інші закони надають право особі запобігати та припиняти злочини інших осіб. Тому суд (якщо справа до нього дійде) має визначити, чи можуть вони бути використані для обвинувачення. Отримана у такий спосіб інформація може набути доказового значення, якщо вона буде підтверджена з інших джерел – свідченнями Онищенка, інших осіб, речовими доказами, результатами експертиз тощо. У будь-якому випадку заява Онищенка з доданими записами, якщо вона містить відповідну конкретику про вчинений злочин, є підставою для відкриття кримінального провадження.

Відтак «плівки Онищенка» можуть мати юридичний результат, якщо вони будуть використані і процесуально підтверджені у визначеному законом порядку. А можуть і не мати, якщо їх використання буде повернуто у бік нейтралізації висловлених Онищенком звинувачень.

Більше турбує інше: кому Онищенко передав записи і як вони будуть використані у майбутньому. Чи не стануть вони для іноземних спецслужб та керівників інших держав «гачком», на який підвісять політичне керівництво України і будуть використовувати його у своїх цілях? Україна це вже переживала з трагічними для себе наслідками.

– НАБУ за зверненням Кузьміна розпочало розслідування викладених ним фактів одержання нардепами хабарів при голосуванні за призначення Луценка генпрокурором. Як доказ Кузьмін обіцяв надати лист біглого Онищенка про підкуп ним нардепів. Чи вважаєте ви ймовірним доведення цієї справи до підозр нардепам, судових вироків і як наслідок зміщення Луценка з посади?

Віктор Трепак: А у вас не виникає питання про те, звідки і чому тут, власне, взявся Кузьмін? Хіба Онищенко не міг сам направити свій лист до НАБУ? Як на мене, за допомогою такого «кур’єрства» Кузьмін з певною метою хоче «увійти у гру».

Поява Кузьміна з листом Онищенка є дуже показовою. Цей та інші моменти у подальшому можуть проявити справжні рушійні сили цієї справи, ключових «гравців» та їхні цілі.

Ймовірність доведення вказаної справи до судових вироків народним депутатам, які, за твердженням Онищенка, отримали незаконну винагороду за певні голосування, на сьогодні близька до нуля. Навіть якщо припустити, що сказане Онищенком відповідає дійсності. Річ у тім, що сьогодні уся правоохоронна і судова системи знаходяться під президентом, який є одним з основних фігурантів звинувачень Онищенка. За таких обставин усі зусилля органів досудового розслідування та судів будуть спрямовані на «поховання» справи.

– В Україні багато років не вирішується проблема незаконного видобутку бурштину. Ви працювали на керівних посадах в главку «К» СБУ, потім очолювали це Управління. Чи можете похвалитися своїми напрацюваннями у цьому напрямку?

Віктор Трепак: За той короткий період, коли я очолював Главк «К», я вник у цю проблему. Зрозумів, що вона має комплексний характер і включає в себе політичну, економічну, соціальну та правову складові. Одних репресивних заходів для її розв’язання не достатньо. Водночас все сфокусувалося на відповідальності та на застосуванні силових заходів поліцією, СБУ та прокуратурою. А потрібних політичних рішень і законодавчого регулювання немає. Чому? Та тому, що ті, хто може проявити політичну волю і вжити дієвих системних заходів до припинення бурштинової вакханалії і вивести видобування бурштину у цивілізоване русло, у цьому не зацікавлені. Їм вигідна існуюча ситуація, бо у сфері незаконного видобування бурштину «обертаються» космічні суми коштів. Старателям перепадають лише «сльози», а левова частина наживи йде організаторам цього злочинного промислу та його покровителям. А вони – у верхівці політичної влади та керівництві правоохоронних структур.

Про це з конкретними схемами, прізвищами і цифрами я доповідав президенту. Були відповідні його доручення. На певний час бурштиновий промисел залишився без «правоохоронного даху» – силові структури визначалися, як їм діяти. Потім все повернулося на круги своя. А це означає, що бурштинова мафія перемогла.

– Без кришування правоохоронців нелегальний видобуток був би неможливим. Яку роль відіграють Управління СБУ у Рівненській, Волинській та Житомирській областях у цьому процесі? Як це відбувалося за Януковича і як проходить зараз?

Віктор Трепак: Регіональні підрозділи правоохоронних органів діють так, як їм дозволяє робити це центр. Генеральна лінія йде зверху і вони орієнтуються на керівництво правоохоронних органів, на політичне керівництво. У дрібних питаннях вони можуть проявити самостійність, але у загальних схемах незаконного видобутку бурштину регіональні структури відграють «інструментальну» роль. Вона зводиться до безпосереднього прикриття незаконного бурштинового промислу, контролю за доходами, збирання «данини», урегулювання розбірок між різними угрупуваннями. Вони можуть затримувати членів одного угрупування старателів в інтересах іншого. Одних притягувати до відповідальності, інших – відпускати і захищати.

Ідеологи схем і власники цього «бізнесу» знаходяться у Києві. За Януковича вони «сиділи» у найвищих кабінетах на вулицях Банковій, Грушевського, Різницькій, Богомольця, Володимирській. Після Революції гідності принципово мало що змінилося – хіба що відбулася переадресація фінансових потоків та змінилися персоналії. Аналогічна ситуація склалася з видобуванням інших корисних копалин та лісом.

– Восени члени НАЗК вразили суспільство своїми високими зарплатами. Керівник агентства Корчак у жовтні отримала 121 тис. грн, її заступник Радецький – 239 тис. Інші двоє членів - Рябошапка і Скопич по 111 і 116 тис. грн. відповідно. Зрозуміло, що однією з основних причин корупції серед чиновників є низькі зарплати. Однак чи адекватні апетити чиновників новостворених антикорупційних органів в нинішніх умовах?

Віктор Трепак: Зарплати членів НАЗК справді вражають, особливо на фоні мінімальних зарплат і пенсій. З правової точки зору питання тут одне – чи законно вони нараховувалися? Було повідомлення НАБУ, що воно взялось це перевіряти. Результати перевірки невідомі. Про моральний аспект, про соціальну справедливість я нічого не кажу.

Але головне у зарплатах членів НАЗК – не самі зарплати. А те, наскільки ефективним і дієвим є цей орган. А ось з цим, як на мене, можуть бути проблеми. Бо вже перші кроки НАЗК вказують на його політичну заангажованість. Перевірка е-декларацій топ-чиновників за 2015 рік так і не розпочалася. За офшори ніхто не взявся. Довіра суспільства до НАЗК зникає. Проблема в цьому, а не в зарплатах. НАЗК, якщо воно функціонуватиме відповідно до закону, сторицею може «відбити» найбільші зарплати своїх працівників. Це повною мірою стосується НАБУ і САП.

* * *
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=261575534279284&id=100012805173205