Коли емоції щодо обміну трохи стихли....
Варто звернути увагу на декілька моментів.
Головне. Без перебільшення уся країна рада поверненню на мирну територію наших заручників . Це об’єднало людей! І це суперважливо.
Країна мріє про мир і здатна об’єднуватися.
Друге. Обмін відбувся після більш як річного періоду, упродовж якого ці обміни офійно не відбувалися.
Третє. Обмін відбувся Однак і не з ініціативи , і не завдяки українській владі. Обмін відбувся непропорційно. І точно не усі на усіх. Більш того, обмін відбувся українців на українців. Жодного російського військового публічно не обміняли, що підтверджувало б факти присутності країни - агресора. Отже, українська влада знову і знову плететься у хвості подій, немає ні стратегії, ні тактики.
Четверте. Піар українського керівництва на цій події також не сприймається суспільством. Помітили, усі дякували Богові, а не тим, хто піарився , і тим, хто ініціював цей важливий акт.
У нашої влади є шанс хоча б трохи підтримати у цій ситуаціі власні штанці , надаючи реальну допомогу тим, хто повернувся з полону. Правову, матеріальну, медичну, соціальну. Але я далека від думки , що так станеться .
П‘яте, не менш важливе. З цієї події мають бути винесені уроки. Робота щодо врегулювання ситуаціі і обміну заручниками ,насамперед, має бути реально продовжена. Реально!
Р.S. Голова для того, щоб думати! А не для того , щоб шапку носити і підкидати догори , як це учора робила Ірина Геращенко.
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=800748800111417&id=100005289129370
Комментариев нет:
Отправить комментарий