Отже, #черговийпокраїні, як і обіцяв, надає свої тези щодо призначення Михайла Бабича 12-м заступником міністра економіки Росії Орєшкіна.
Нагадаємо розклад сил, про який ми торочимо з лютого 2019-го року:
Український напрямок роботи - це дуже важливий для Путіна ресурс, оскільки він є складовою його гри зі Сполученими Штатами та Євросоюзом. В цьому ресурсі здійснюють активну діяльність такі особи:
- радник Путіна Владислав Сурков
- радник Путіна Сергій Глазьєв
- віце-прем'єр уряду РФ Дмитро Козак
- колишній посол до Білорусі Михайло Бабич
- кум Путіна Віктор Медведчук
- умовний генерал 5-ї служби ФСБ РФ Серігй Бєсєда (або його замінники)
- умовний куратор від ГРУ РФ (безпосередньо пов'язаний з Сурковим, прізвище не має принципового значення)
Усі вказані особи вступають між собою то у союзи, то у конфлікти, залежно від кон'юнктури політичного моменту. Головна їх мета - продемонструвати свою виключну цінність для Путіна, який є розподільником ресурсів.
На даний момент, ключовим вигодонабувачем від поточних процесів є Дмитро Козак. По-перше, ставки Суркова не зіграли, а його прогнози виявилися хибними. По-друге, Сурков не є управлінцем-створювачем. Те, що він продає - це ефемерні ідеї та "бурлєнія говн в інфопросторі", які ні до чого не ведуть. В цьому він є провідним професіоналом на пострадянському просторі. По-третє, середовищем, сприятливим для Суркова - є невизначеність та безкінечний конфлікт, як в Пн. Осетії і Абхазії, так і в Придністров'ї, і в Україні... Однак стан невизначеності є дуже поганим для бізнесу і грошей.
Дмитро Козак, натомість, є конструктивістом. Його метою є встановлення "миру" на умовах кремлівуду. Його задовбало, що ЛДНР є чорною дірою, куди щорічно зникають 20 млрд рублів в умовах бюджетного дефіциту РФ. До того ж, після вирішення молдовського конфлікту він вийшов переможцем, який зміг домовитися і з США, і з Євросоюзом на загально-сприятливих умовах.
Бабич є колишнім чекістом, який має геніальний талант виконавця. Його було направлено до Мінську для "постановки Лукашенка в стойло", з чим він впорався з перемінним успіхом, результатом чого стало його зміщення з посади за наполяганням Лукашенка особисто. Однак, медіа-ажитація про його статус "економічного Рембо" здебільшого є результатом його ж інвестицій у власний імідж. Його призначення 12-м заступником міністра економіки більше є апаратною поразкою, аніж перемогою. Втім, багато джерел свідчать, що це є проміжний статус до того моменту, доки у Суркова є час на останній шанс по Україні.
Якщо Сурков успішно скористається цим шансом, то результати Медведчука на виборах до парламенту будуть набагато скромнішими, ніж йому пророкують.
Ще є багато питань, які потребують висвітлення...
Пишіть на пошту зворотнього зв'язку, вказану в закріпленому пості.
https://t.me/on_duty/357
Нагадаємо розклад сил, про який ми торочимо з лютого 2019-го року:
Український напрямок роботи - це дуже важливий для Путіна ресурс, оскільки він є складовою його гри зі Сполученими Штатами та Євросоюзом. В цьому ресурсі здійснюють активну діяльність такі особи:
- радник Путіна Владислав Сурков
- радник Путіна Сергій Глазьєв
- віце-прем'єр уряду РФ Дмитро Козак
- колишній посол до Білорусі Михайло Бабич
- кум Путіна Віктор Медведчук
- умовний генерал 5-ї служби ФСБ РФ Серігй Бєсєда (або його замінники)
- умовний куратор від ГРУ РФ (безпосередньо пов'язаний з Сурковим, прізвище не має принципового значення)
Усі вказані особи вступають між собою то у союзи, то у конфлікти, залежно від кон'юнктури політичного моменту. Головна їх мета - продемонструвати свою виключну цінність для Путіна, який є розподільником ресурсів.
На даний момент, ключовим вигодонабувачем від поточних процесів є Дмитро Козак. По-перше, ставки Суркова не зіграли, а його прогнози виявилися хибними. По-друге, Сурков не є управлінцем-створювачем. Те, що він продає - це ефемерні ідеї та "бурлєнія говн в інфопросторі", які ні до чого не ведуть. В цьому він є провідним професіоналом на пострадянському просторі. По-третє, середовищем, сприятливим для Суркова - є невизначеність та безкінечний конфлікт, як в Пн. Осетії і Абхазії, так і в Придністров'ї, і в Україні... Однак стан невизначеності є дуже поганим для бізнесу і грошей.
Дмитро Козак, натомість, є конструктивістом. Його метою є встановлення "миру" на умовах кремлівуду. Його задовбало, що ЛДНР є чорною дірою, куди щорічно зникають 20 млрд рублів в умовах бюджетного дефіциту РФ. До того ж, після вирішення молдовського конфлікту він вийшов переможцем, який зміг домовитися і з США, і з Євросоюзом на загально-сприятливих умовах.
Бабич є колишнім чекістом, який має геніальний талант виконавця. Його було направлено до Мінську для "постановки Лукашенка в стойло", з чим він впорався з перемінним успіхом, результатом чого стало його зміщення з посади за наполяганням Лукашенка особисто. Однак, медіа-ажитація про його статус "економічного Рембо" здебільшого є результатом його ж інвестицій у власний імідж. Його призначення 12-м заступником міністра економіки більше є апаратною поразкою, аніж перемогою. Втім, багато джерел свідчать, що це є проміжний статус до того моменту, доки у Суркова є час на останній шанс по Україні.
Якщо Сурков успішно скористається цим шансом, то результати Медведчука на виборах до парламенту будуть набагато скромнішими, ніж йому пророкують.
Ще є багато питань, які потребують висвітлення...
Пишіть на пошту зворотнього зв'язку, вказану в закріпленому пості.
https://t.me/on_duty/357
Комментариев нет:
Отправить комментарий