Час спливає: останній шанс для України зупинити Nord Stream-2

Енергетичний бік санкцій: доля Nord Stream-2 залежить від українських реформ

Nord Stream-2 – газопровід, що напряму з’єднує Росію та Німеччину, – це, без сумніву, поганий варіант для України.

Він дозволить "Газпрому" значною мірою обійти українську газотранспортну систему при поставці газу до споживачів в ЄС. Як наслідок, це може призвести до суттєвого скорочення транзитних надходжень в Україну: до $2 млрд на рік, що на сьогодні відповідає приблизно 2-3% ВВП.

До того ж це ускладнить поставки палива з ЄС. Закономірно, що ціна російського газу на українському кордоні буде значно вищою, якщо в Словаччину він доставлятиметься через другий "Північний потік", а потім – через Німеччину та Чехію.

Водночас немає гарантій, що за таких умов обсяг газу для поставок в Україну буде достатнім.

Отже, українська сторона може бути змушена відновити купівлю палива в Росії, а без важелів впливу у вигляді транзиту газу, що мали місце в минулому, сили в цих переговорах будуть дуже нерівноцінними. До того ж, серед вимог російської сторони, окрім високих цін, можуть бути й складові політичного характеру.

Але що ж робить Україна, щоб запобігти Nord Stream-2?

Дійсно, "Нафтогаз" та деякі політики намагаються лобіювати у Вашингтоні та Брюсселі позицію проти будівництва газопроводу. Але в них немає хороших аргументів, що переконали б впливових європейських споживачів газу.

Тарифи на транзит блакитного палива через Україну в даний момент дорожчі, ніж очікувані тарифи нового російського проекту. А через те, що українська тарифна політика не є прозорою та передбачуваною, європейські споживачі газу просто не вірять, що Україна буде недорогим і надійним транзитером протягом наступного десятиліття.

Та замість того, щоб розробити привабливу пропозицію для покупців послуг транзиту, український уряд сидить склавши руки вже два роки.

Енергетичний регулятор залишається політизованим та нефункціональним, а газотранспортна система – переважно нереформованою та інтегрованою в "Нафтогаз". І поки в Києві дискусії зосереджені на тому, хто контролює транзитний дохід, Nord Stream-2 з кожним днем стає на крок ближче до втілення.

На цьому етапі йдеться не про політичні заяви про добру волю або боязкі плани реформ, що розтягуються до 2020 року. Йдеться про заходи вже в першій половині поточного року.

Зокрема, негайно потрібно здійснити анбандлінг (відокремити оператора транзитної системи), а справедливий тендер на її функціонування має дозволити операторам західних систем взяти на себе управління новим оператором ГТС.

Саме це може забезпечити західним споживачам газу той рівень довіри, який необхідний для відмови від проекту Nord Stream-2.

Варто розуміти, що без швидких та рішучих дій Nord Stream-2 з його потенційними катастрофічними наслідками для України майже неможливо подолати.

Реалізація гіршого сценарію не буде на совісті тих, хто діє у власних інтересах. Адже якщо Україна не зможе запропонувати надійну, економічно обґрунтовану альтернативу Nord Stream-2 – це буде лише її вина.

 

Автор: Георг Захманн,

http://www.eurointegration.com.ua/experts/2018/01/24/7076448/