Ю. Ламп

Серпень. Спекотний, врожайний, духмяний, барвистий, компотно-джемовий, але все ж закат літа.
Для мене завжди був святковим із запахом лимонаду, присмаком домашнього сметаннику, смаженоі по-селянськи картоплі з часником, м'яса на грилі. Адже саме цей місяць був багатим на дні народження моіх батьків та іх друзів.
Киів то є дійсно космос, де неуявимо як поєднуються долі, душі, історіі. Так склалося, що батьківські друзі, з якими нас поєднав Печерськ та євбаз якимось дивом всі опинилися нашими сусідами на Русанівських садах. Більше того, іх дні народження випали саме на серпень. Тож у нас весь місяць був конкурсом кулінарних витворів, дитячих привітань батькам. Фарширована качка від тьоті Валі - це шедевр, який вона анонсувала йдучи мимо нас на пляж. Мелодійним голосом гукала "Лапутінииии!", завтра до нас у гості. Мама казала, Валюша, заходь. Пляж відкладався години на дві і я з великою зацікавленістю слухала батьківські теревеньки.
Еклєри від тьоті Свєти - це те, чого найбільш чекав мій батько. Свєта, ну коли вже твій день народження, казав він. -Толя, я тобі і без цього напечу еклерів, - відповідала вона, знаючи любов мого батька до солодощів.
М'ясо по французьки, знамениті грінки від моєі мами, фаршировані кабачки та перці від бабусі і тепло всіх друзів наповнювало сади.
А які посиденьки... Тьоті Валін чоловік все життя повів в спорті, відомий борець, якого доля в один період завела працювати до хору ім. Г. Верьовки. Відчуваючи причетність до мистецтва, під кінець свята завжди прагнув навчити мого батька, у якого до речі слуху не було, співати народні пісні. - Толя, ти розумієш, коли береш високу ноту, голос уходить ось туди, у лампочку. Це все супроводжувалось багатозначним злетом руки до гори, у напрямку вуличного світильника, коло якого роілися метелики, комарі, мошки. Ми завжди сміялися, а він так серйозно до нас: "нема чого сміятися! Так худрук говорив!"
Серпень. Закат літа.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=652044385158884&id=100010599842960